![[HOME]](../../redesign/gerbik.gif)
РОЗДІЛ І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
УРБАНОНІМІВ КІРОВОГРАДА
1.1. Принципи й умови формування місцевої урбанонімії
Становлення перших назв (годонімів) Кіровограда пов’язане з виникненням у регіоні Північного Причорномор’я (поняття, що взяте з праці Тимофєєнко В.І. [див. Тимофєєнко, 84; с. 123-125]) низки міст-укріплень у другій половині XVIII століття, до яких належали Миколаїв, Єлисаветград, Катеринослав та інші міста. Розвиток внутрішніх об’єктів міста починається саме в цей період. Вони виникають після заснування на цій степовій території фортеці: „Основанием города Елисаветграда послужила крепость св. Елисаветы, которая вследствие именного указа Императрицы Елизаветы Петровны от 11 января 1752 года, была с торжеством заложена генералом Глебовым” [див. Пашутін, 92; с. 3]. Фортеці виникали, як правило, біля річок, в околицях яких селилися вихідці з різних регіонів, що й складали населення майбутнього міста.
Вони прокладали стежки до фортеці, а потім за цими шляхами закріплювалися годоніми. Такі вулички розташовувалися за лінійним принципом і найменовувалися іменами різних святих, що ними були названі равеліни і бастіони фортеці. Створювалися так звані годонімічні комплекси, що утримували об’єкти в стрункій системі. Це дуже вдало демонструє унаочнення, яке пропонує Шляховой К. (див. схему в додатку 3). Ми бачимо, що об’єкти іменувалися також і за іншими принципами номінації. З розбудовою міста з’являються нові оригінальні назви XIX століття, що концентруються на Подолі (старовинному центрі міста). Наприклад, улица Береславская, переулок Театральный, провулок Салганний тощо (Рябков, 45). Тому такі назви слід вважати найдавнішими. Однак більшість назв підпадає під вплив радянської ідеології, що почала поширюватися після того, коли відбулася Жовтнева революція (так звані “дорадянський” та “пострадянський” періоди). Відтоді склад урбанонімікону стрімко поновлюється лексикою, що відбиває діяльність Компартії СРСР, її діячів та символіку, як-от: вулиця і площа Леніна, площадь Ленинского Комсомола, вулиця Кірова, проспект Комуністичний і под. (МУМАЕЗВ). Поряд з ними виникають назви, що походять від прізвищ діячів української культури, хоча це невеликий шар лексики. Наприклад, вулиця Шевченка, вулиця художника Ярошенка, провулок М. Пиманенка, провулок Український (МУМАЕЗВ). Докорінну зміну значної частини урбаноніміки Кіровограда, що відбувається і зараз, знаменувало отримання нашою країною незалежності (1991 рік). У цей період поступово відновлюється українська культура, і цей процес торкається принципів номінації об’єктів нашого міста, їм частково повертаються старовинні назви, і багато назв замінюється новими, що являють собою автентичні урбаноніми, як-от: вулиця Пашутіна, вулиця Василя Стуса, вулиця Євгена Маланюка, вулиця Богдана Хмельницького, проспект Винниченка і под.
1.2. Лексико-семантичні особливості урбанонімів.
Урбаноніми як одиниці, що вживаються в мовній практиці для позначення внутрішньоміських об’єктів, є такими, що з’являються й існують лише з появою та існуванням відповідних поселень. Це окремий клас власних назв, який не позначається на картах , тобто являє собою назви мікроодиниць, що належать саме внутрішньоміським об’єктам. Вони свідомо створюються людиною з метою виконання певних функцій: 1) номінативної — функції називання об’єкта (постійна) (вулиця Аджамська, провулок Бобринецький); 2) інформативної — назва несе в своєму змісті певну інформацію про об’єкт (площа Богдана Хмельницького, провулок Крутий, провулок Скелястий); 3) естетичної — підкреслюється мовна привабливість назви, її вишуканість та оригінальність, що досягається за допомогою різних критеріїв, наприклад, відповідність моді), як-от: провулок Конний, вулиця 8-го Березня; особливостям ландшафту, як-от: вулиця Набережна, вулиця Лісопаркова, вулиця Острівська тощо; 4) ідеологічної — назва відбиває те чи інше поняття пануючої в суспільстві політичної ідеології, як-от: площа Дружби Народів, провулок Комінтерна, вулиця Миру. Назви таких об’єктів дуже часто змінюються, тому що на їх виникнення і формування впливає коло різних факторів: 1) політичний, суть якого полягає в залежності назв вулиць від суспільно-політичних умов, зокрема в “привлечении полезных иностранцев, старообрядцев” [див. Тимофєєнко, 84; с. 198]. Тут варто зазначити, що останнім часом цей фактор діє як засіб для популяризації ідеології другої пол. XX — поч. XXI століття, наприклад: проспект Винниченка, вулиця Богдана Хмельницького; 2) соціальний — на формування назв впливає існування тих соціальних прошарків людей, які проживають (чи проживали) в місті, наприклад: улица Купеческая, улица Кузнецкая, вулиця Червонозорівська; 3) економічний — з розвитком економіки зростає потреба в новій робочій силі та розширенні території міста для розгортання виробництва, а під впливом цього з’являються відповідні назви, наприклад: вулиця Заводська, вулиця Залізнична, провулок Колгоспний; 4) часовий — впливає на формування назв постійно — вони виникають під час створення міста, існують протягом певного проміжку часу, інколи замінюючись іншою назвою, більш сучасною, як-от: улица Пашутинская — вулиця Пашутіна — вулиця Компанійця — вулиця Пашутіна, улица Дворцовая — вулиця Леніна; 5) історичний — хід історичних подій може кардинально змінювати склад власних назв міста: улица Уфимская — вулиця Євгена Маланюка, площа Декабристів — площа Б. Хмельницького; 6) культурний — рівень культурного розвитку населення міста також впливає на розвиток урбанонімікону (вулиця “Народного слова”, вулиця Фісановича, вулиця Олени Журливої, вулиця Валерія Гончаренка1); 7) релігійний — багато назв об’єктів мають сакральну семантику, завдячуючи існуванню в містах релігійно-культових споруд (храмів, костьолів, синагог), але зараз він не є дієвим; лише зрідка можна зустріти в місті вулицю, що носить назву церкви (превалює християнський струмінь (вулиця Преображенська, вулиця Успенська); 8) фізико-географічний — назви об’єктів виникають під впливом природного фактору: форми ландшафту, існування водоймищ, інших природних явищ. Наприклад, вулиця Верхня Прирічна, улица Московская-Перспективная. “Размещая города на берегах рек или морей, проектировщики учитьівали водные акватории как важнейший градоформирующий фактор” — пише Тимофєєнко В. І. [див. Тимофєєнко, 84; с. 200]. Назва об’єкта також може містити вказівку на його довжину чи розташування по відношенню до іншого об’єкта; 9) етнографічний — назва об’єкта залежить від національної належності людей, які проживають чи проживали тут: провулок Український, провулок Арнаутівський. Всі перелічені фактори є екстралінгвальними. До внутрішньомовних слід залучити фактор впливу однієї мови на іншу, внаслідок чого порушується нормальний розвиток назв. Так, завдяки білінгвізму кожен урбанонімікон міст колишнього СРСР мав у своєму складі національні і російські назви, які згодом, з отриманням країнами незалежності, перекладалися рідними мовами, хоча залишилася колишня ідеологічна семантика. Взагалі, назви об’єктів, що досліджуються, повинні відповідати певним історичним, естетичним та етнографічним і культурним критеріям, відображати культурний і духовний розвиток нації, частина якої проживає в тому чи іншому місті, підкреслювати оригінальність населених пунктів.
Як пише Шляховий К., “историчность и естественность первых названий частей и площадей, улиц и переулков города — это святыня генезиса, важность которого можно сравнить разве что с именами отцов, дедов и прадедов каждого человека. Возродить и сохранить эти названия — дело чести, гордости и культуры всего города” [див. Шляховий, 99; с. 4]. Необхідно продовжувати життя таким назвам: вулиця Велика Перспективна, вулиця Двірцева (вперше вони виникли як російськомовні назви). (Рябков, 45). Отже, назви, що виникли першими, повинні зберігатися і не піддаватися різним впливам. Суперанська О. В. зазначає, що “особенно часто подвергаются изменениям названия объектов, созданных самим человеком, — населенных пунктов, улиц. Это бывает связано с различного рода историческими событиями и продиктовано изменением политической, экономической, языковой и прочей ориентации” [див. Тимофєєнко, 84; с. 145]. Вона також стверджує той факт, що урбаноніми є нестійким явищем в ономастиці. Назва, що виникла, може одразу зникнути або змінюватися на інші протягом певного часу. Такий тип назв завжди є лаконічним і максимально коротким за кількістю графем. Наприклад, вулиця Верхня, провулок Правди, вулиця Василини, вулиця Шевченка (МУМАЕЗВ). Суперанська О.В. зазначає, що йому властиві “краткость, лаконичность и в то же время емкость и выразительность” [див. Тимофєєнко, 84; с. 167].
І справді, більшість годонімів — це однокомпонентні одиниці. Це, як правило, відіменні (відапелятивні) чи відантропонімні назви, рідше відтопонімні чи відетнонімні. Наприклад, вулиця Балтійська, вулиця Артема. (МУМАЕЗВ). Відіменні назви зазвичай відображають у своїй семантиці історичні події, особливості ландшафту міста чи професіональні ознаки перших поселенців. Наприклад, площадь Ленинского комсомола (Дніпровський, 9), вулиця Біанська Набережна, провулок Ковалівський. (МУМАЕЗВ). Сюди прилягає багато сакральних назв. Відантропонімні урбаноніми фіксують прізвища видатних людей, доля яких пов’язана з містом, або великих митців та духовних поводирів нації. Наприклад, вулиця Пашутіна, вулиця Євгена Маланюка. (МУМАЕЗВ). Відтопонімні назви виникають з метою прославлення історичних міст країни або з метою меморіалізації назв міст. Наприклад, вулиця Київська, вулиця Одеська, вулиця Кіровоградська. (МУМАЕЗВ).
Відетнонімні назви слід вважати найдавнішими за часом виникнення. Вони трапляються дуже рідко і відображають той факт, що у даній місцевості проживають чи проживали переселенці з інших країн (арнаути з Албанії, євреї, росіяни тощо), наприклад, провулок Арнаутовський.
У зв’язку з тим, що країна може перебувати під впливом певної політичної ідеології, урбанонімікон міст може набувати глобального ідеологічного забарвлення. Тоді такі об’єкти починають отримувати ідеологічні назви певної партії, її символіки, прізвищ її діячів тощо. Такі назви стають стереотипними й існують доти, доки існує такий пануючий режим. Це можна спостерігати на прикладі урбанонімікону міст, що входили до країн з соціалістичним режимом. Наприклад, провулок Червонозорівський, вулиця Червоносільська.
До певної міри стандартною слід вважати групу назв, що вживаються на позначення особливостей місцевості, в якій розташоване місто, чи розташування того чи іншого об’єкта по відношенню до іншого, а також назви відантропонімні та відтопонімні (деякі випадки). Наприклад, вулиця Криничувата, вулиця Колодязьна, провулок Степовий; вулиця Шевченка, вулиця Пушкіна. Такі назви існують у кожному населеному пункті країни, і про них буде йтися мова в основній частині роботи.
Варто зазначити, що аналізовані годоніми та агороніми формально належать до різних частин мови і представляють, головним чином, субстантивовані прикметники та іменники, що завжди знаходяться у родовому відмінку однини (ґенітивний тип) і є формою singularia tantum. Наприклад, вулиця Миру, вулиця Жовтневої революції, вулиця Енергетиків, вулиця Ентузіастів. Також такі назви представлені прикметниками в називному відмінку однини. Наприклад, вулиця Світлогорська, тупик Бериславський, провулок Косий В’їзд, вулиця Озерна Балка. Іноді деякі назви вживаються разом з нумеративом з метою вказівки на порядок розташування однакових онімів. Наприклад, вулиця Лінія 1-а — 10-а, улица Таврическая 1 -ая — 8-ая, вулиця Світлогорська 1-а — 2-а. Багатокомпонентні назви мають змішану частиномовну належність (прикметник з іменником, як-от: вулиця Кавказька Площа, іменник + сполучник + іменник, як-от: вулиця Сакко і Ванцетті тощо). Як відомо, нові слова утворюються за допомогою способів словотворення: ті, що утворюються за допомогою морфем (морфологічні):
1) суфіксальний, в процесі якого беруть участь різноманітні суфікси (наприклад, мерзлий);
2) префіксальний, що передбачає утворення слів за допомогою префіксів (наприклад, обдерти);
3) префіксально-суфіксальний — поєднання перших двох способів (наприклад, перемир[ja]);
4) безафіксальний, що не передбачає утворення слів за допомогою афіксів (наприклад, переліт);
5) основоскладання, в процесі якого беруть участь основи кількох слів (наприклад, зореліт);
6) та абревіація, тобто утворення нових слів абревіатурного типу шляхом скорочення старих слів до кореневої морфеми або першої літери (Укрнафтогаз, АН).
Такі слова-абревіатури прийнято писати великими літерами або з великої літери (якщо це скорочення до морфем). У такому випадку кожна частина слів виступає окремою кореневою морфемою; до цієї групи способів також належить група неморфологічних способів, що беруть участь у творенні нових слів без допомоги афіксів: 1) морфолого-синтаксичний (одна частина мови морфологізується в іншу), наприклад, один чоловік (морфологізація займенника); 2) лексико-синтаксичний, що передбачає творення нових слів за допомогою лексикалізації словосполучень (перекотиполе); лексико-семантичний, що є найскладнішім й найбільш рідкісним з усіх вище згаданих способів (вулиця Шевченка) [див. Кричун, 2000; с. 5].
Згідно з існуючою класифікацією словотворчих способів проаналізовано й фактичний матеріал нашого дослідження. Всі назви укладаються в наступну систему способів словотворення: 1) суфіксальний (улица Пашутинская, провулок Український); 2) префіксально-суфіксальний (вулиця Прирічна); 3) зрощення (вулиця Світлогорська); 4) абревіація (вулиця Комінтерна); 5) лексико-семантичний.2 Як зазначає Карпенко Ю.О., “лексико-семантичний спосіб словотвору... закономірний, повноцінний і досить поширений шлях поновлення лексичного складу мови” [див. Карпенко, 92; с. 3] і в основі нього лежить поява так званої мезонімії, — перехідного типу відношень між полісемією та омонімією. Такий спосіб є одним із активних джерел поповнення лексичного запасу мови. За допомогою нього також утворюється шар урбанонімії. Тому згадана вище думка мовознавця є дуже цінною. „Будучи поширеним способом словотвору, — пише він, — мезонімізація особливо помітна в сфері ономастики.” [див. Карпенко, 92; с. 4]. Тут необхідно вказати на конкретні різновиди мезонімізації, що характерні для годонімів: 1) трансонімізація — це такий різновид лексико-семантичного способу словотвору, при якому відбувається перехід власної назви у власну назву (вулиця Гоголя); 2) онімізація — це такий різновид лексико-семантичного способу словотвору, при якому відбувається перехід загальної назви у власну назву (проспект Правди).
Всі мовні явища в роботі розглядаються з погляду синхронії, оскільки при подібних актах словотворення єдиною раціональною є синхронна деривація.
Залежно від структури всі урбаноніми можна розподілити на кілька груп:
1) однокомпонентні (одночленні) назви, що в своїй структурі містять лише одне слово і є найбільшою групою за кількістю одиниць. Це група найрізноманітнішої лексики, наприклад, провулок Колгоспний;
2) двокомпонентні (двочленні) назви складаються з двох слів. Це антропоурбаноніми з одним або двома ініціалами біля прізвища видатної людини, або її повне ім’я та прізвище чи псевдонім, що вживаються з метою меморіалізації особи (вулиця Михайла Салтикова-Щедріна). Сюди ж належать назви з нумеративами для розрізнення ідентичних лексичних основ, — такі назви містять в своїй структурі порядковий числівник, що знаходиться у пре- чи постпозиції по відношенню до урбанооснови (1-а — 2-а Поперечні вулиці); лексичні основи несуть в собі різну інформацію, іноді нумератив вказує на знаменну історичну дату чи назву певного державного свята, тобто ті, що трансонімізувалися (вулиця 1-го Січня). До цієї групи належать також складні двокомпонентні назви, що у своїй структурі містять особливі універсальні слова-вказівки на місце розташування об’єкта по відношенню до іншого або на його довжину (вулиця Верхня Прирічна);
3) до групи багатокомпонентних (багаточленних) назв належать такі, що у своєму складі містять більш, ніж два компоненти. Вони складають найменшу групу урбанонімів, яка є непродуктивною. Зазвичай це 3-4-компонентні назви, що дорівнюють сполукам слів (Площадь для народных увеселений и игр).
1 Необхідно
зауважити, що наведена назва ще не присвоєна жодній вулиці міста; вона
є проектною: вулиця Луначарського → вулиця В. Гончаренка
(1) або В. Чорновола (2). (МЕ).
2 Наприклад,
вулиця Нейгауза, вулиця архітектора А. Достоєвського. (МУМАЕЗВ).
