Таким чином, станом на 1797р., основна територія
Кіровоградщини перебувала в складі
Єлисаветградеького та Ольвіопольського повітів
Новоросійської губернії, західна частина - в
Балтському та Гайсинському повітах Подільської
губернії, міжріччя Синюхи і Ятрані - в Уманському
повіті, північні частини Новомиргородського та
Олександрійського районів - в Чигиринському
повіті Київської губернії.
Указом 8 жовтня 1802р. Новоросійська
губернія була поділена на три - Миколаївську,
Катеринославську і Таврійську. Миколаївська
губернія /головне місто - Миколаїв/ складалася з 4
повітів -Єлисаветградського, Ольвіопольського,
Тираспольського та Херсонського.
15 травня 1803р. Миколаївська губернія була
перейменована на Херсонську, а губернське
правління переведене з Миколаїва в Херсон.
1 січня 1806р. Єлисаветградський повіт
розділився на. два - Єлисаветградський і
Олександрійський, в Херсонській губернії стало
рахуватись 5 повітів.
21 серпня 1806р. м.Олександрія знову стало
повітовим центром, а м.Крилову була повернута
його назва.
1 січня 1806р. Катеринославський повіт
Катеринославської губернії поділився на два -
Верхньодніпровський та Катеринославський, у
складі Верхньодніпровського повіту опинилася
східна окраїна майбутніх Олександрійського та
Онуфріївського районів Кіровоградської області,
що до того знаходилася в Катеринославському
повіті.
17 травня 1817р. посад Крюків
Олександрійського повіту був переданий до
складу Полтавської губернії і приєднаний до
м.Кременчука.
В 1817р. у всіх, крім Тираспольського,
повітах Херсонської області та у
Верхньодніпровському повіті Катеринославської
губернії почався процес створювання округів
військових поселян. Початок цьому поклав указ 16
квітня 1817р. про перетворення Бугського
козацького війська /зформоване з
Молдавського та Новонавербованого полків/ на
Бугську уланську дивізію. 24 грудня 1817р. для
поселення полків Бугської уланської дивізії
були відведені Єлисаветградський,
Олександрійський, Ольвіопольський та
Херсонський повіти Херсонської губернії.
В результаті виникнення Південних
Новоросійських поселень більша частина
Кіровоградщини була поділена на 8 округів, в яких
посели-лися полки 3-ї кірасирської та 3-ї
Української уланської дивізій 2-го резервного
кавалерійського корпусу. Кожна дивізія
складалася з 4 полків. Штаб корпусу знаходився в
Єлисаветграді. Штаб кірасирської дивізії та
управління перших чотирьох знаходилися в Новій
Празі, в дивізію входили Впоєного Ордена
кіасирський полк /штаб полку та 1-го округу - в
Ново-Георгіївську- /перейменоване м.Крилов/,
Стародубівський кірасирський полк /штаб полку
та округу - в Новому Стародубі/,
Малоросійський кірасирський полк /штаб полку
та-З-го округу - в Новій Празі/ та Новгородський
кірасирський полк /штаб полку та округу - в
Новгородці/. Штаб Української уланської дивізії
та управління 5-го, 6-го, 7-го та 8-го округів
знаходилися в Новомиргороді, в дивізію
входили 1-й Український уланський полк /штаб
полку та 5-го округу - в Новоукраїнці/, 2-й
Український уланський полк /штаб полку та 6-го
округу - в Ново-Архангельську/, 3-й Український
уланський полк /штаб полку та 7-го округу - в
Новомиргороді/ та 4-й Український уланський
полк/шта.б полку та 8-го округу - в Єлисаветградці/.
Крім того у Вільшанці знаходився штаб 4-го
Бугського уланського полку, який був у складі
Бугської уланської дивізії, що входила до 3-го
резервного кавалерійського корпусу /штаб
корпусу знаходився в м.Вознесенську/. Кожен округ
ділився на волості, в яких розміщалися ескадрони
та їх штаби.
Передача багатьох поселень у військове
відомство значно зменшило територію ряду
повітів Херсонської губернії і в 1828р. привела до
Їх перерозподілу.
6 грудня 1828р. було видано відразу два укази, за
якими міста Єлисаветград і Ольвіополь були
передані у відомство вій-ськових поселень. Міста
ці втратили статус повітових, їх повіти були
скасовані, а з їх частин склався новий
Бобринецький повіт з адміністративним центром в
місті Бобринці.
Частини повітів, що не ввійшли в округи
військових поселень були розподілені:
Єлисаветградського повіту - між
Олександрійським і Бобринецьким повітами,
Ольвіопольського повіту- між Бооринецьким і
Тираспольським повітами.
Остання передача поселень у військове
відомство відбулася 14 квітня 1653р. /Покровське,
Костромське та Лозоватка/.
За указом 4 червня 1857р. військові
поселення почали ліквідуватися.
В 1865р. повітове правління з Бобринця було
переведене в Єлисаветград. Ольвіопольський
повіт не відновився, його територія відійшла до
Єлисаветградського та Ананьївського
повітів.
Починаючи з цього моменту і по суті
до 1917р. в губернія до яких входила територія
сучасної Кіровоградщини не здійснювалося
радикальних адміністративно-територіальних
реформ.
Після Лютневої революції 1917р. влада на
Україні з 04 /17/ березня 1917р. перейшла до
Української Центральної Ради, яка 07 /20/
листопада 1917р. проголосила створення з 9-ти
українських губерній Української Народної
Республіки у федеральному складі
Росії. :
6 /19/ грудня 1917р. з'їзд рад Херсонської губернії
визнав губернію невід'ємною частиною
Української Народної Республіки.
22 січня 1918р. Центральна Рада
проголосила повну незалежність УНР.
2 березня 1918р. уряд УНР прийняв закон про
новий териториально-аміністративний поділ
держави на 30 земель, ухвалений Це тральною Радою 6
березня 1918р. Нові адміністративно-територільні
одиниці визначалися за історико-географічними,
економічни та культурними принципами. Кожна
земля охоплювала приблизно 3-4 колишніх повіти і
поділялася на волості, які складалися з громад.
Адміністративно-територіальні зміни були
закріплені Конституції УНР, прийнятою 29 квітня
1918р. За цим устроєм, який через політичну
нестабільність не був впроваджений, більша
частина Кіровоградщини мала відійти до складу
землі під назвою Низ із центром у Єлисаветграді,
західні райони Кіровоградської області входили
до землі Побужжя з центром в Умані.
В результаті перевороту 29 квітня 1918р. був
проголошений гетьманат П. Скоропадського, який
відмінив закони Центральної Ради, в тому числі й
закон про територіально-адміністративний
устрій. Грамота гетьмана П. Скоропадського від 29
квітня 1918р. оголосила нову назву країни -
Українська Держава. Гетьманський уряд
повернувся до старої
адміністративно-територіальної системи тільки
замінив посади губернаторів та повітових
справників на губернських та повітових
старост.
Внаслідок політичної кризи гетьманату в
грудні 1918р. влада перейшла до Директорії
/створення Директорії - 13 листопада, зречення
гетьмана Павла Скоропадського - 14 грудня/, яка
відновило попередню назву держави /УНР/ і
республіканську форму державної ладу.
Незважаючи на ухвалення закону про
територіально-адміністративний поділ,
запровадження нового устрою було відкладене.
Схема адміністративно-територіальних одиниць
гетьманату в основному збереглася, проте
губернські та повітові староства були
перетворені на губернські та повітові
комісаріати.
В результаті запеклої внутрішньої та зовнішньої
політичної т збройної боротьби керівництво УНР
наприкінці 1920р. втратило контроль над державою і
змушене було емігрувати.
Дуже складний період 1917-1920рр. - Лютнева та
Жовтнева революції 1917р., світова війна /до
березня 1918р./, австро-німецка окупація 1918р..
Інтервенція Антанти 1918-1919рр., війна з Польщею
1920р., обтяжені жорстокою громадянською війною,
характери частим встановленням та скиненням
різних влад, не дав можливості створити на
Україні сталий адміністративно-територіальний
устрій.
Коли в ході громадянської війни
більшовики зайняли (24 січня 1920р.) Єлисаветград, в
ньому був створений губревком Херсонщини. Хоча
пізніше в Херсоні організувався відповідний
комітет, Єлисаветградський губревком ще
тривалий час функціонував з ним
паралельно.
В травні 1919р. Херсонська губернія розділилася на
дві -Одеську та Херсонську. Цей розподіл був
підтверджений спеціаль-ною постановою
Всеукрревкому від 28 січня 1920 р. 13 березня 1920р.
Херсонську губернію було перейменовано на
Миколаївську з переведенням
адміністративного центру в м.Миколаїв.
Миколаївська губернія складалася з 4
повітів : Дніпровського, Єлисаветградського,
Миколаївського та Херсонського.
Одеська губернія складалася з 6 повітів:
Одеського, Тирас-польського, Ананьївського
/постанова Всеукрревкому від 28 січня 1920р./,
Балтського /постанова ВУЦВК від ЇВ липня 1920р./,
Первомайського /постанова ВУЦВК від 2 липня 1920р./
та Вознесенського /постанова
Адміністративно-територіальної комісії НКВС від
19 липня 1920р./.
В травні 1920р. було створено Кременчуцьку
губернію, укази ВУЦВК від 18 і 30 липня та 15 серпня
1920р. остаточно закріпили за нею території, які
раніше входили до складу Київської, Полтавської
та Херсонської губерній. Кременчуцька губернія
складалася з 6 повітів: Золотоніського,
Кременчуцького, Олександрійського,
Хорольського, Черкаського та
Чигиринського.
Таким чином, в 1920р. основна частина
майбутньої Кіровоградської області знаходилася
в Єлисаветградському повіті Миколаїв-ської
губернії, Олександрійському і Чигиринському
повітах Креме-нчуцької губернії та в
Первомайському /в липні 1919р. рішенням ВУЦВК
м.Ольвіополь Єлисаветградського повіту, с Голта
Ананьївського повіту Херсонської губернії та
м.Богополь Балтського по-віту Подільської
губернії були об'єднані в одне місто -
Первомайськ і Балтському повітах Одеської
губернії. Невеликі частини Кіровоградщини
перебували в Гайсинському повіті Подільської
губернії, Уманському повіті Київської губернії
та у Верхньодніпровоському повіті
Катеринославської губернії.
Адміністративно-територіальні зміни 1920р.
були недовгові-чними. В жовтні 1922р. Кременчуцька
губернія була розформована, а Миколаївська
губернія влилася до складу Одеської.
Наступні великомасштабні
адміністративно-територіальні перетворення
було покладено постановою ВУЦВК від 1 лютого 1922р.
"Про впорядкування і прискорення робіт по
адміністративно-територіальному устрою
УРСР". 25 жовтня 1922р. друга сесія ВУЦВК
затвердила основні принципи майбутньої
грандіозної реформи, яка передбачила створення
замість повітів округів з населенням від
400 до 600 тисяч чоловік. Сесія визнала за необхідне
спочатку передати частину повноважень
губернських органів окружним, а потім
ліквідувати губернії, переходячи на систему
округ-район-сільрада.
Реформа проводилася згідно з постановою
ВУЦВК від 7 березня 1923р., затвердженою другою
сесією ВУЦВК 12 квітня 1923р. Згідно цих
документів замість 102 повітів було утворено 53
округи, а замість 1989 волостей - 706
районів.
В 1923р. були створені такі райони
майбутньої Кіровоградської області:
Бобринецький, Великовисківський,
Голованівський, Добровеличківський, Долинський,
Єлизаветградківський, Єлисаветградський,
Златопільський, Знам'янський, Кам'янський,
Компаніївський, Маловисківський,
Новгородківський, Новоархангельський
Новомиргородський, Новопразький,
Новоукраїнський, Олександрівський,
Олександрійський, Онуфріївський, Петровський,
Підвисоцький, Рівненський, Устинівський,
Хмелевський, Червонокам'янський та Чигиринский.
Вони входили до різних округів -
Єлисаветградського /з 1924р. Зінов''ївського/,
Крирорізького, Олександрійського,
Кременчуцького, Первомайського, Уманського,
Черкаського, Шавченківського. Округи входили
до різних губерній - Одеської,
Катеринославської, Київської. Ще до районування
1923р. Єлисаветтрадський повіт мав досвід
створення районів. VI Єлисаветградський
повітовий з'їзд Рад /4-12 лютого 1921р./ прийняв
постанову про створення районів, для чого обрав
спеціальну адміністративно-територіальну
комісію.
Постановою міжвідомчої губернської
територіальної комісії від 5 квітня 1921р.
Єлисаветградський повіт був поділений на 9
райо-нів - Бобринецький, Володимирівський,
Єлисаветградський, Злинський,
Новомиргородський, Новоукраїнський,
Плетено-Ташлицький, Устинівський та
Федварський.
Постановою президії Єлисаветградського
повітового виконкому від 24 червня 1921р.
Володимирівський район був ліквідований, його
волості ввійшли до складу Єлисаветградського
району.
Постановою президії Єлисаветградського
повітового виконкому від 22 лютого 1922р. Злинський,
Плетено-Ташлицький та Устинівський райони були
ліквідовані. Замість восьми було створено п'ять
районів - Бобринецький, Єлисаветградський,
Новомиргородський, Новоукраінський та
Федварський.
24 травня 1922р. поширений пленум
Єлисаветградського повітовго виконкому прийняв
постанову про ліквідацію районів і районних
адміністративних установ.
У липні 1922р. з ліквідацією районів у
Єлисавєтградському повіті відбулося укрупнення
волостей - замість 40 стало 24. Такий
адміністративний поділ Єлисаветградського
повіту існував до березня 1923р.
Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923р. "Про
адміністративно-територіальний поділ
України" повіти 1 волості були ліквідовані.
Єлисавєтградйьний повіт реорганізувався в
Єлисаветградський округ, до складу якого увійшли
1З районів: Бобринецький, Братський,
Великовисківсьний, Єлисаветтрадський,
Злинський, Компаніївський,
Єлизаветградківський, Маловисківський,
Новомиргородський, Новоукрїнський, Рівнянський,
Устинівський та XмелIвський.
Цтєю ж постановою Олександрійський повіт був
реорганізований в Олександрійський округ у
складі 14 районів: Аджамського, Верблюзького,
Глинського, Знам'янського, Новгородківського,
Червонокам'янського, Лихівського,
Новгородківського, Новогеоргіївського,
Новопразького, Новостародубського,
Онуфріївського, Троїцького та
Цибульського.
В 1924р. м.Єлисаветград було перейменоване
на Зінов'ївськ.
У грудіні 1924р. Аджамський район
Олександрійського округу ввійшов до складу
Зінов'ївського району.
На підставі рішення ІV Всеукраїнського
з'їзду Рад про перехід на триступиневу систему
управління та постанови ВУЦВК від 3 чєрвня 1925р.
був скасований губернський поділ. Крім того було
проведене укрупнення округів за рахунок восьми
/в тому числі Олександрійського/ округів. До
Зінов'ївського округу було приєднано 5 районів
Олександрійського округу - Верблюзький,
Знам'янський, Новгородкіиський, Новопразький та
Цибулівський. Решта районів увійшла до
Кременчуцького /Глинський, Новогеоргії'вський,
Онуфріївський з части-ною Троїцького/ та
Криворізького округів.
Постановой ВУЦВК і РНК УРСР від 20 жовтня 1926р. був
ліквідований Цибулівський район, його сільські
Ради розподілилися між Знам'янським і
Єлизаветградківським районами.
9 грдудня 1927р. рішенням Первомайського
окрвиконкому був утворений Вільшанський
район.
Восени 1928р. в Первомайському окрузі був
утворений Данилово-Балківський /з лютого 1932р. -
Грушківсьний/ - майбутній Ульяновський район
Кіровоградської області.
В 1930р. постановами ВУЦВК та РНК УРСР від 13
червня 1930р. 13 округів /серед них - Первомайський/
та 12 вересня 1930р. решта округів були ліквідовані,
замість них встановлена двоступенева система
упрвління /район - центр/.
У зв'язку з цим на території
Зінов'ївського округу було створено 14 районів -
Бобринецькиї. Братський, Великовисківський,
Єлизаветградківський, 3нам’янський,
Компаніївський, Маловисківський,
Новгородківський, Новомиргородський,
Новопразький, Новоукраїнський, Рївнянський,
Устинівський, Хмелівський. Зінов'ївський район
увійшов до складу Зінов'ївської міської Ради, за
винятком кількох сільрад, які були передані
Компаніївському району. Таким чином Зінов'ївськ
виділився в самостійну
адміністративно-господарчу одиницю.
У лютому 1931р. 6 районів - Братський,
Єлизаветградківський, Компаніївський,
Маловисківський, Новгородківський та
Рівнянський були ліквідовані шляхом приєднання
до таких районів: Братський -до Бобринецького,
Єлизаветградківський - до Знам'янського,
Компаніївський - до Зінов'ївської міської Ради,
Маловисківський - до Великовисківського,
Новгородківський - до Новопразького, Рівнянський
- до Новоукраїнського.
ІV позачергова сесія ВУЦВК XII скликання
9 лютого 1932р. прийняла постанову про створення на
Україні 5-ти областей - Вінницької,
Дніпропетровської, Київської, Одеської та
Харківської.
Райони майбутньої Кіровоградської області
розподілилися між Дніпропетровською,
Київського, Одеською та Харківською областями. В
Дніпропетровській області опинилися райони
колишнього Криворізького округу, зокрема
Долинський, Новопразький /з Новгородківським/,
Олександрійський /з Червонокам'янським та
частиною Троїцького/ та Петрівський
/Новостародубський/, в Київській області -
Златопільський, Кам'янський, Олександрівський,
Підвисоцький та Чигиринський райони
ліквідованих Уманського, Черкаського та
Шевченківського ок-ругів, в Харківській області -
Новогеоргіївський та Онуфріївський /з частиною
Троїцького/ райони скасованого Кременчуцького
округу, решта /райони, що входили до
Зінов'ївського та Первомайського округів/ - в
Одеській області, в якій у тому ж році був
утворений Гайворонський район.
У липні 1933р. з частини території, що
належала Зінов'ївській міській Раді,
Новоукраїнському та Рівнянському районам, був
створений Компаніївський район.
27 грудня 1934р. за політичне
інспірованим клопотанням громадськості
м.Зінов'ївськ перейменували на Кірово, про що в
січні 1935р. ВУЦВК і ВЦВК прийняли відповідні
постанови. У 1935р. за постановами ВУЦВК від 23 січня
та 17 лютого у складі Одеської області були
утворені Витязівський, Єлизаветградківський,
Маловисківський, Піщанобрідський та Тишківський
райони.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22
вересня 1937р. була утворена Миколаївська область,
до складу якої ввійшли Бобринецький,
Витязівський, Єлизаветградківський,
Знам'янський, Кіровський, Компаніївський та
Устинівський райони з Одеської області і
Долинський, Новопразький, Олександрійський та
Петрівський райо-ни -з Дніпропетровської
області. Тим же указом була утворена і Полтавська
область, до якої ввійшли Новогеоргіївський та
Онуфріїв-ський райони, що до того були в складі
Харківської області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10
січня 1939р. була утворена Кіровоградська область,
а м.Кірово перейменовано на Кіро-воград. До
складу Кіровоградської області увійшло ЗО
районів: 13 районів з Миколаївської області -
Аджамський /виділився з Кіровського/,
Бобринецький, Витязівський, Долинський,
Єлизаветградківський, Знам'янський,
Кіровоградський, Компаніївський,
Новгородківський /виділився з Новопразького/,
Новопразький, Олександрійський, Петрівський,
Устинівський, 10 районів з Одеської області -
Великовисківський, Добровеличківський,
Маловисківський, Новоархангельський,
Новомиргородський, Новоукраїнський,
Піщанобрідський, Рівнянський /виділився з
Новоукраїнського/, Тишківський, Хмелівський, 5
районів Київської області - Златопільський,
Кам'янський, Олександрівський, Підвисоцький,
Чигиринський, 2 райони Полтавської області -
Новогеоргіївський, Онуфріївський.
Під час німецької окупації 1941-1944рр.
Кіровоградська область була підпорядкована
Райхскомїсаріату України, гебітскомісаріати
знаходилися в Кіровограді та в
Олександрії.
Червонокам'янський район виділився з
Олександрійського, ймовірно після війни 1941-1945рр.,
бо в документах воєнного часу і періоду
звільнення області він не фігурує. Велика
Радянська Енциклопедія в 1953р. подає склад
Кіровоградської області в кількості З1 району
Такий склад області зберігався до 1954р.
У січні 1954р., на підставі Указу Президії
Верховної Ради СРСР від 7 січня 1954р. про створення
Черкаської області, Златопільський та
Кам'янський райони відійшли до Черкаської
області. В лютому 1954р., згідно з указом Президії
Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954р. до
Черкаської області відійшов Чигиринський район,
а Вільшанський, Гайворонський, Голованївський та
Ульяновський /колишній Грушківський/ райони
Одеської області - до Кіровоградської
області.
За Указами Президії Верховної Ради УРСР
відбулося укрупнення районів області
зокрема:
7 червня 1957р. ліквідовано Тишківський район, вся
його територія ввійшла до складу
Добровеличківського району,
25 вересня 1958р. відбулося укрупнення
Кіровоградського, Маловисківського та
Новомиргородського районів за рахунок території
сіл рад ліквідованого Великовисківського
району,
21 січня 1959р. ліквідовано Червонокам'янський
район - увійшов до складу Олександрійського
району,
16 липня 1959 р. ліквідовано Аджамський район
/увійшов до складу Кіровоградського району/ та
Підвисоцький район /територія його сільрад була
розподілена між Голованівським і
Новоархангельським районами/.
12 листопада 1959р. були ліквідовані
Витязівський, Єлизаветгрдківський і
Піщанобрідський райони, території сільрад цих
районів, залежно від розташування, відійшли до
Бобринецького, Вільшанського, Знам'янського,
Кіровоградського, Новоукраїнського,
Олександрівського та Рівнянського
районів.
12 листопада 1959р. укрупнився Новомиргородський
район за рахунок м.Златопіль і території 9-ти
сільрад колишнього Златопільського району
Черкаської області.
ЗО грудня 1959р., за Указом Президії
Верховної Ради УРСР, до складу
Новомиргородського району була передана
Пастерська сільрада Кам'янського району
Черкаської області. .
З квітня 1962р., за рішенням №238 Кіровоградського
облвиконкому, Іваноблагодатнівська сільрада
Маловисківського району була передана до
складу Кіровоградського району, а Веселівська
сільська Рада Норомигородського району - до
складу Маловисківського району.
В кінці 1962р. до складу Кіровоградської
області входило 24 райони.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради
УРСР від 30 грудня 1962р. відбулося подальше
укрупнення районів області, в результаті якого
було ліквідовано 12 районів: Вільшанський,
Гайворонський, Голованівський, Компаніївський,
Знам'янський, Новгородківський,
Норомиргородський, Новопразький, Онуфріївський,
Рівнянський, Устинівський та Хмелівський, їх
територія ввійшла до складу 12 укрупнених
районів - Бобринецького, Добровеличківського,
Долинського, Кіровоградського, Кремгесівського
/колишній Новогеоргіївський/, Маловисківського,
Новоархангельського, Новоукраїнського,
Олександрівського, Олександрійського,
Петрівського та Ульяновського.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від
4 січня 1965р. було проведено разукрупнення районів
Кіровоградської області - замість 12 районів
створено 18 : Бобринецький, Гайворонський,
Голованівський, Добровеличківський, Долинський,
Знам'янський, Кіровоградський, Компаніївський,
Кремгесівський, Маловисківський,
Новгородківський, Новоархангельський,
Новомиргородський, Новоукраїнський,
Олександрівський, Олександрійський, Петрівський
та Ульяновський.
В 1967р. були відновлені Вільшанський,
Онуфріївський та Устинівський райони.
В 1969р. м.Кремгес /до 1822р. - Крилов, після і до
його перенесення на нове місце - Новогеоргіївськ,
з 1954р. до 1962р. -Хрущов/ було перейменоване на
Світловодськ, Кремгесівський район відповідно -
на Світловодський.
Таким чином, кордони Кіровоградської
області остаточно визначилися на 1960р., а
територіально-адміністративна, структура - на
1968р.
До цього часу територіальний простір
Кіровоградщини ніколи повністю не перебував у
складі одного адміністративно-територіального
утворення, розділявся межами різних
географічних зон /Степ і Лісостеп/, історичних
територій /Поділля та Новоросія, основна
територія формувалася в Новоросіі/, демаркаціями
різних держав /Польща, Росія, Туреччина/ та
кордонами адміністративних одиниць /хоча
організаційним центром багатьох з них виступав
Єлисаветград/.
Протягом всього часу свого формування
Кіровоградщина пройшла кілька історичних етапів
- додержавний, позадержавний та державний, який в
свою чергу можна розділити на залежний та
самостійний, останній поки що не привів до
істотних адміністративно-територіальних
змін.
Державний етап складання області розвивався від
військово-політичного до
господарчо-економічного принципу
територіальної організації, які завжди включали
географічний та соціально-етнічний
аспекти.
Реальне адміністрування фундаментаційної
частини краю почалося з заснування Нової Сербії,
однією з умов створення якої була побудова в
якості головного укріплення фортеці Святої
Єлисавети, що з часом об'єктивно
перетворилася в обласний центр.
Кіровоградська область органічно
створилася в межріччі середніх течій Південного
Бугу та Дніпра, відокремлена від північного
регіо-ну центральноукраїнським лісостепом, вона
географічно і економічно тяжіє до
Буго-Дніпровської ділянки Чорноморського
узбережжя.
© Copyright ОУНБ Кіровоград 1998-1999