<<< попередня ] [ про автора ] [ наступна >>>

Надзвичайно багатий матеріал для висвітлення родинних стосунків Маланюків містить унікальна книга О.Сембай-Галицької "Весна на віки", видана у США (1997). Вона містить листи поета до авторки за п'ятнадцять років (1953-1968). Стараннями пані Оксани книга переслана в усі обласні та вузівські бібліотеки України, отже, стала доступною читачеві. І все ж не втримаюся від спокуси зацитувати бодай кілька рядків із них (хронологічно продовжуючи попереднє цитування).

"…Сниться мені часом мій Богданчик, саме завжди малий, - або немовлям, або в 5-6 літ.

Щось знову не маю вістки. Він саме тепер "у війську" - щоб Мати Божа над ним мала свій Покров… Бо з таким прізвищем та ще й "у війську" - річ не дуже приємна" (02.01.1960).

"Моєму внукові 26.12. буде повний рочок. Згадайте за моїх двох Богданів, дружину й мене грішного на Свят Вечір. Та випийте добру чарку, бо то ніколи не шкодить" (15.12.1962).

"Прошу Вас замовити Службу Божу за спокій душі раби Божої Богумили, яка залишила мене й сина увечері 4.10.63. Це єдина, незаступна, найдорожча Дружина. Стан мій такий, що писати про нього не варто. Мушу пережити і якось далі жити, але сенсу життя вже майже немає" (06.11.1963).

Цитовані уривки листів та поезій Євгена Маланюка вияскравлюють ставлення письменника до своєї сім'ї після другого "ісходу", як і увиразнюють сутність традиційно вживаної біографами тези - змушений був залишити родину. Хоч, зрозуміло, що нез'ясованих питань залишається ще чимало. Наприклад, а що перешкодило поетові від'їхати на Захід разом із сім'єю? Як склалася доля його родини в Чехії?

Знайти відповідь на ці запитання допоміг син поета Богдан Маланюк. Його "знайшов" у Празі відомий дослідник української літератури зі Словаччини Мікулаш Неврлі у 1989 році. Наслідком їх спілкування стали листи-спогади Богдана про батька, опубліковані у книзі творів Євгена Маланюка, що побачила світ у Братиславі 1991 року (передрук у журналі "Дивослово".- 1997.- № 1). Професор Неврлі заочно познайомив нас, і згодом вже я мав можливість кілька разів зустрічатися з паном Богданом у Чехії та в Україні. Кожна із тих зустрічей мала на меті і якомога повніше заповнити прогалини у письменниковому життєписі. Спеціальних розлогих спогадів пан Богдан не писав, але із задоволенням відповідав на мої численні запитання і під час наших мандрів слідами поета в Чехії (Прага, с.Клук, Подєбради, Кунштат), і подорожуючи по Україні (Київ, Кіровоград, Новоархангельськ, Умань, Чигирин, Суботів, Холодний яр, Хутір Надія), і у наших тривалих домашніх розмовах.

<<< попередня ] [ про автора ] [ наступна >>>