Лікарня Червоного Хреста св. Анни
ЛІКАРНЯ СВЯТОЇ АННИ
Володимир БОСЬКО,
Народне слово. - 1999. - 10 квітня.- с.3
Дмитрян Анна Михайловна (ум. 1913).
Потомственная Почетная Гражданка. Учредительница больницы Красного Креста им. св. Анны (1904).
Те,
що на початку XX століття
зробила Анна Михайлівна Дмитрян, вразило
навіть звиклих до благодійності
єлисаветградців. Ця жінка збудувала
для співгромадян виключно на власні
кошти у Новомиргороді та Єлисаветграді
дві суперсучасні на ті часи лікарні.
Це й породило згодом чутки, що буцімто
сама А. Дмитрян, витратившись до
останньої копійки, уже в радянський час
померла від голоду. Насправді -ж, смерть
прийшла за нею, у 1913 році після завершення
спорудження лікарень. Таке враження,
що якраз ця справа й тримала її на світі.
Здійснивши задумане, можна й помирати
з почуттям виконаного обов'язку. А
загадки залишилися. Ми навіть достеменно
не знаємо, що спонукало цю жінку на
безприкладний благодійницький
вчинок: життєва драма, потрясіння
від передчасної смерті улюбленої доньки
Анни? Певно, що так: але про це ми можемо
лише здогадуватися. Ніяких біографічних
даних, жодних подробиць про особисте
життя Благодійниці ми не, маємо.
Після неї залишилися дві чудові лікарні, діючі й дотепер, та ще книга «Лікарня Святої Анни Російського Товариства Червоного Хреста в Єлисаветграді», на її ж кошти 1908 року видана в Петербурзі з великою кількістю ілюстрацій та портретом А. Дмитрян (гравюру виконав художник І. Горюшкін). Книга детально розповідає про історію спорудження лікарні, про те, якою вона була.
18 листопада 1901 року на засіданні Єлисаветградського комітету Російського Червоного Хреста його голова П. Ревуцький доповів, що «почесна громадянка А. М. Дмитрян вирішила спорудити для хворих всіх станів, мешканців м. Єлисаветграда й повіту, лікарню». Місто виділило понад дві десятини землі на розі вулиць Костельної і Чигиринської. Було створено комісію, проект доручено підготувати міському архітектору О. Лишневському. Проте через деякий час, певно за наполяганням благодійниці, кардинально було змінено її склад. До неї увійшли сама Анна Михайлівна, інженери Є. Тамм (батько лауреата Нобелівської премії І. Тамма) та Ф. Шрейтель, архітектор Я.Паученко, за кресленнями якого й спроектовано фасад лікарні. Чимось первісний план у виконанні маститого архітектора О. Лишневського замовницю не задовольнив, а тому з урахуванням її побажань і пропозицій заклад спроектовано Я.Паученком (дядьком художника О. Осмьоркіна).
9 липня 1902 року відбулося урочисте закладання лікарні. На церемонії можна було бачити багатьох відомих єлисаветградців, членів місцевого комітету Товариства Червоного Хреста, зокрема міського голову О. Пашутіна, голову повітової земської управи М. Скляревича, поліцмейстера Безсонова, начальника кавалерійського училища О. Самсонова (про нього, згодом генерала, командуючого 2-ю російською армією, одну з найтрагічніших постатей Першої світової війни, ми нещодавно розповідали) та інших.
Лікарню було освячено і відкрито 18 травня 1904 року. Ось яким був заповіт жертвувательки:
«Я, потомствена почесна громадянка А. М. Дмитрян, передаючи споруджену мною лікарню в пам'ять моєї дочки Анни Афанасіївни, вартістю 200 тисяч рублів, у відання Російського Товариства Червоного Хреста, бажаю:
1) лікарня має бути названою на честь Св. Анни;
2) двадцять ліжок в ім'я моєї дочки Анни призначаються для неімущих християнської віри; кількість їх не може бути зменшена;
3) лікарня повинна стояти на рівні сучасних наукових вимог і давати простір для занять наукою молодим медикам;
4) лікарня, в міру надходження платних внесків на утримання ліжок, повинна скорочувати кількість платних ліжок для того, щоб з часом надати всі сорок ліжок для лікування неімущих;
5) кількість платних ліжок не повинна збільшуватися за рахунок безплатних;
6) головним лікарем та її довічним директором призначається Ф. Юцкевич».
На утримання лікарні Анна Михайлівна внесла в Державний банк цінні папери на суму 300 тисяч рублів, котрі склали вічний капітал лікарні, на проценти з якого вона й мала утримуватися. Крім того, при відкритті лікарні А. Дмитрян додатково пожертвувала ще 12 тисяч рублів. У промові на відкритті закладу єлисаветградський поліцмейстер Безсонов зазначив: «Це пожертвування є безперечно найвидатнішим з усіх мені відомих. Як правило, люди дають лише гроші і вважають свою справу завершеною...» А тут пожертвування втілилося у спорудження такого потрібного людям медичного закладу.
Після неї залишилися дві чудові лікарні, діючі й дотепер, та ще книга «Лікарня Святої Анни Російського Товариства Червоного Хреста в Єлисаветграді», на її ж кошти 1908 року видана в Петербурзі з великою кількістю ілюстрацій та портретом А. Дмитрян (гравюру виконав художник І. Горюшкін). Книга детально розповідає про історію спорудження лікарні, про те, якою вона була.
18 листопада 1901 року на засіданні Єлисаветградського комітету Російського Червоного Хреста його голова П. Ревуцький доповів, що «почесна громадянка А. М. Дмитрян вирішила спорудити для хворих всіх станів, мешканців м. Єлисаветграда й повіту, лікарню». Місто виділило понад дві десятини землі на розі вулиць Костельної і Чигиринської. Було створено комісію, проект доручено підготувати міському архітектору О. Лишневському. Проте через деякий час, певно за наполяганням благодійниці, кардинально було змінено її склад. До неї увійшли сама Анна Михайлівна, інженери Є. Тамм (батько лауреата Нобелівської премії І. Тамма) та Ф. Шрейтель, архітектор Я.Паученко, за кресленнями якого й спроектовано фасад лікарні. Чимось первісний план у виконанні маститого архітектора О. Лишневського замовницю не задовольнив, а тому з урахуванням її побажань і пропозицій заклад спроектовано Я.Паученком (дядьком художника О. Осмьоркіна).
9 липня 1902 року відбулося урочисте закладання лікарні. На церемонії можна було бачити багатьох відомих єлисаветградців, членів місцевого комітету Товариства Червоного Хреста, зокрема міського голову О. Пашутіна, голову повітової земської управи М. Скляревича, поліцмейстера Безсонова, начальника кавалерійського училища О. Самсонова (про нього, згодом генерала, командуючого 2-ю російською армією, одну з найтрагічніших постатей Першої світової війни, ми нещодавно розповідали) та інших.
Лікарню було освячено і відкрито 18 травня 1904 року. Ось яким був заповіт жертвувательки:
«Я, потомствена почесна громадянка А. М. Дмитрян, передаючи споруджену мною лікарню в пам'ять моєї дочки Анни Афанасіївни, вартістю 200 тисяч рублів, у відання Російського Товариства Червоного Хреста, бажаю:
1) лікарня має бути названою на честь Св. Анни;
2) двадцять ліжок в ім'я моєї дочки Анни призначаються для неімущих християнської віри; кількість їх не може бути зменшена;
3) лікарня повинна стояти на рівні сучасних наукових вимог і давати простір для занять наукою молодим медикам;
4) лікарня, в міру надходження платних внесків на утримання ліжок, повинна скорочувати кількість платних ліжок для того, щоб з часом надати всі сорок ліжок для лікування неімущих;
5) кількість платних ліжок не повинна збільшуватися за рахунок безплатних;
6) головним лікарем та її довічним директором призначається Ф. Юцкевич».
На утримання лікарні Анна Михайлівна внесла в Державний банк цінні папери на суму 300 тисяч рублів, котрі склали вічний капітал лікарні, на проценти з якого вона й мала утримуватися. Крім того, при відкритті лікарні А. Дмитрян додатково пожертвувала ще 12 тисяч рублів. У промові на відкритті закладу єлисаветградський поліцмейстер Безсонов зазначив: «Це пожертвування є безперечно найвидатнішим з усіх мені відомих. Як правило, люди дають лише гроші і вважають свою справу завершеною...» А тут пожертвування втілилося у спорудження такого потрібного людям медичного закладу.
... Ми сьогодні поки що лише мріємо про відродження справжньої Благодійності. То давайте передовсім віддамо належне, вшануймо там, де це можливо, видатних добротворців минулого. А то на фасаді 2-ї міської лікарні навіть зафарбували пам'ятну дошку, яка нагадувала про її первісну назву: «Лікарня Св. Анни».
