<<< попередня

Вже під п'ятдесят років він одружився в Чернигові з молодою дівчиною, й мав від неї доньку. У 1894 р. він покинув службу з чином генерал-майора й жив якийсь час у Київі, а потім якесь комерційне товариство на Дону запрохало його до себе за голову. Але така робота, що вимагала тільки генеральського підпису не могла його вдовольнити, й він її скоро покинув.

Оселившися у Петербурзі, Федоровський присвячує своє останнє життя громадським та добродійним справам. Йому судилось відограти видатну ролю в заснованню звісного "Благодійного товариства видання українських книжок", для якого він написав кільки брошур, і коло якого групувалася українська молодь. Крім того він організував товариства: "Самодопомога при хворобах" і "Всеслав'янське музичне коло для духовного підвищення народу".5)

Кінець-кінцем він "волею судьб", як сказано у некролозі, з жінкою й дочкою опинився у Бердянському, де й помер у 1918 році на вісімдесят першому році життя. Десятиріччя сеї дати дає нам пригадати, здається, найпершого українського діяча нашого міста.

Примітки.

1. "Николай Федорович Федоровский (по личным воспоминаниям)" Н. П. "Голос Юга" 8 июня 1918 г.
2. Курсив Ф-го.
3. Ежегодник Голоса Юга 1913г. "Сорокалетие просветительного общества". Воспоминания учредителя Н. Ф. Федоровскаго.
4. Ежегодник Голоса Юга 1913 г.
5. "Голос Юга" 13 июня 1918 г. Некролог - Н. Ф. Федоровский.

Стаття Н. Бракер була передрукована:

• часописом "Єлисавет" № 12 від 28 жовтня 1992 р.
• В книзі О. М. Лютої. "М. Ф. Федоровський (1838-1918)". - Кіровоград, 1999.

початок >>>