<<< попередня

Ще в 1966 р. В. Свобода поставив перед Міжнародною амністією питання про арешти української творчої інтелігенції. У 70-х pp. вів хроніку політичних, зокрема цензурних, переслідувань в Україні, яку друкував у журналі "Index on censorship" ("Індекс цензурних переслідувань"), заснованому в 1972 р. Був редактором (під псевдонімом Майкл Браун) англомовної збірки документальних матеріалів про антитоталітарну борню в Україні "Ferment in Ukraine" ("Неспокій в Україні") та англійського перекладу праці І.Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" (1968). У співавторстві з Б. Нагайлом опублікував у 1990 p. багате фактажем англомовне дослідження "Soviet Disunion: A history of the nationalities problem in the USSR" ("Радянське роз'єднання: Історія національного питання в Радянському Союзі") у престижному лондонському видавництві Hamish Hamilton. Окремі розділи цієї книги (в перекладі О. Кушнарьова) побачили світ у журналі "Всесвіт" (№ 12 за 1991 p.) під заголовком "Рушимий Союз". 31 жовтня 1991 p. улюблена газета В.Свободи "Літературна Україна" надрукувала його статтю (у співавторстві з Г.Старо-войтовою) "Остання імперія: Народження і розпад".

Має дослідник чималі заслуги в шевченкознавстві. Зокрема вартісні його три статті, присвячені стосункам між Т.Шевченком та В.Бєлінським. Цю, сказати б, "делікатну" тему опрацьовувало чимало шевченкознавців, доходячи часто протилежних висновків. Річ у тому, що намагаючись якось представити (вірніше, "лжепредставити") Т. Шевченка послідовником великого російського критика, літературознавець B.C. Спиридонов висунув припущення, що В. Г. Бєлінський був автором анонімної позитивної рецензії на Шевченків "Кобзар" у російському провідному літературному і громадсько-політичному щомісячнику "Отечественные записки" за травень 1840 р. (Спиридонов B.C. "Неизвестная рецензия Белинского о Кобзаре" // "Литературная газета", 1939, 5 марта). Теорію B.C. Спиридонова підтримали І.І.Пільгук, Д.В.Чалий, І.І.Басс, Є.П.Кирилюк та далі розвинув Ф.Й. Прийма, який у 1953 р. прочитав доповідь на цю тему на Першій науковій шевченківській конференції у Києві. У 1958 р. його аргументи заперечив видатний дослідник творчості В.Бе-лінського Ю. Оксман у книзі "Летопись жизни и творчества В.Г.Белинского" (М., 1958. — С.250, 267-8). Ф.Й.Прийма заперечив Ю.Оксману в саттті "К спорам о подлинных и мнимых статьях и рецензиях В.Г.Белинского" (Русская литература. — 1960. № 1. — С.113-130) і в монографії "Шевченко и русская литература XIX века" (М. -Л., 1961). Ю.Оксмана мали мужність підтримати М.К.Гудзій, В.Є.Шубравський, Ю.О.Івакін. А також В.Свобода. Його позиції були найближчі до поглядів В.Є.Шубравського, одначе він, на відміну від радянських (чи вірніше, підрадянсь-ких) дослідників, міг висловлювати свої погляди відверто. У1961 році з'являється стаття В.Свободи "Шевченко та Бєлінський" (Swoboda V. Shevchenko and Belinsky // The Slavonic and East European Review. — 1961.— Dec. —Pp. 168-183). У ній на багатому фактажі автор переконливо доводив, що анонімна позитивна рецензія на "Кобзар" аж ніяк не могла належати В.Бєлінському, який загалом зневажливо ставився до української літератури та написав нищівну рецензію на Шевченкову поему "Гайдамаки". У цій статті, як і в інших своїх працях, учений завжди має на оці ментальність англійського читача, що дуже важливо. До того ж, усім дослідженням Свободи властива скрупульозність у ставленні до фактів, стислість та логічність викладу, сумлінна обізнаність з критичною літературою, коректність вислову, доброзичливість та об'єктивність у ставленні до опонентів. Після публікації першої статті В.Свободи про українського поета й російського критика Ф.Прийма вступив у полеміку з ним у доповіді, виголошеній на XII Науковій шевченківській конференції у 1963 році. Оскільки Ф.Прийма основним критерієм встановлення авторства анонімної рецензії вважав її лексику та стиль, В.Свобода у другій статті на цю тему (Swoboda V. Martin R. Shevchenko and Belinsky. Revisited // The Slavonic and East Europe Review. — 1978. — Oct. — Pp. 546-562), залучивши до співробітництва проф. Р. Мартина, застосував (уперше в світовому шевченкознавстві) статистич-но-стильометричний комп'ютерний аналіз (за системою дослідника з Кембріджа А. Юла) для підтвердження своїх поглядів.

У 1980 р. було опубліковано за редакцією Ю.Луцького англомовну збірку "Шевченко та його критики, 1861 — 1980", у якій знаходимо знову статтю В.Свободи "Шевченко та Бєлінський". Вона об'єднувала обидві вищезгадані статті, в новій редакції, але без другої частини другої статті, що належала Р. Мартинові (Swoboda V. Shevchenko and Belinsky / / Shevchenko and the critics, 1861 — 1980 / Ed. by G.S.N. Luckyi. — Toronto: CIUS; University of Toronto press, 1980. — Pp. 303-323).

далі >>>